Чи перспективним є податок на розкіш в Україні?

Якщо найбагатші в Україні сплатять 1% від вартості своїх статків, то проблема з пенсійною реформою в країні відпаде чи ні? У науковому середовищі дискусія з цього питання триває Багато пересічних громадян втрачають здоров’я, роботу, доходи, майно і потребують допомоги. Навіть розвинені країни в світлі останніх подій із пандемією відчувають потребу в додаткових ресурсах і їх погляди дедалі більше спрямовані на статки найбагатших.

Як на мене, то теоретично ця ідея виглядає привабливою, адже традиційно частина найбагатших людей світу якщо не прямо уникають оподаткування, то широко використовують різноманітні засоби для оптимізації своїх податкових платежів і приховування активів від контролюючих органів. З оцінками експертів, обсяги активів в офшорних юрисдикціях сягають до 10% світового ВВП.

У США успішно себе зарекомендували себе так звані програми добровільного відкриття інформації («voluntary disclosure programmes») платників податків привели до багатомільйонних додаткових надходжень до федерального бюджету. У розвитку своєї податкової політики цілеспрямовано рухається далі і запровадила в рамках податкової реформи для корпорацій заходи («Global Intangible Low Tax Income») з метою боротьби з ухиленням від оподаткування.

Аби такий або подібний інструмент спрацював в нашій державі, треба мати сильні державні інституції, і, головне, стратегію податкової політики, чого поки не вистачає. Дослідники стверджують, що оптимальна податкова система з метою досягнення стійкого і збалансованого економічного зростання має виключати оподаткування будь-якого капіталу, але цю вимогу може бути й послаблено.

Основні недоліки податку на багатство полягають у тому, що існують певні методологічні труднощі з визначенням бази оподаткування, його відносно складно адмініструвати. Також зазначу, що фіскальна значущість податку на багатство в країнах, де його вже запроваджено, не така висока. Зокрема, у Франції, Норвегії, Іспанії та Швейцарії, в яких цей податок функціонував, станом на 2018 рік надходження до їхніх бюджетів у середньому становили 0,22%, 0,45%, 0,18% і 1,08% ВВП відповідно.

Втім, для країн, уключаючи Україну, де глобалізація раніше слугувала умовою та засобом уникнення оподаткування, такі заходи можуть стати у пригоді. Зараз податкові ініціативи провідних країн світу спрямовано на розкриття та обмін усією наявною фінансовою і податковою інформацією, що дає змогу надсилати найбагатшим славнозвісні попередньо заповнені податкові декларації. Результат застосування таких інструментів допоможе  не лише відстежувати всі фінансові потоки кожної окремої фізичної особи, а й зобов’язати цю особу правильно сплачувати податки. Отже недоліки податку на багатство, які раніше наводились як аргументи проти його запровадження, зараз не виглядають настільки непереборними.

Щоб, на підставі наведеного, було б корисним для нашої країни?

Як раніше зазначалося в одному з моїх матеріалів з посиланням на оцінки неурядової організації «Tax Justice Network», обсяги активів, виведених резидентами України в низькоподаткові юрисдикції, становлять майже 170 млрд. доларів США. У відносному вимірі це ще один ВВП України. Щороку державний бюджет недоотримує мільярди доларів податкових надходжень від прибутків, зароблених в Україні, але схованих в офшорах.

Тому, важливими завданнями для України є як активізація роботи в рамках платформи «Inclusive Framework BEPS», так і подальше підсилення інституційної спроможності контролюючих органів (митниці передусім), у тому числі відносно найбагатших.

Але це вже справа політичної волі, ніж юридичної чи адміністративної техніки!

 

Константин Швабій, професор, експерт «Growford Institute»