Чи потрібно захищати комерційну таємницю? Якої думки бізнес та експерти?

В умовах економіки, в основі якої лежить конкурентно-ініціююче середовище, болючим є питання забезпечення захисту конфіденційної інформації суб’єкта підприємництва. За умисне незаконне збирання та розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, законодавством передбачено юридичну відповідальність (кримінальну, адміністративну, дисциплінарну тощо). Законом переслідується не лише розголошення комерційної таємниці, але й приховування її (або надання недостовірної інформації) у тих випадках, коли надання такої інформації передбачено законом.

Однак, законодавчі норми не вирішують у повній мірі проблем, які настають за наслідками такого розголошення.

Так, низкою законодавчих актів контролюючим і правоохоронним органам надано право за письмовим запитом витребувати від організацій, підприємств тощо, незалежно від їх форми власності, документальні матеріали (копії), у т.ч. й ті, в яких міститься комерційна таємниця. Крім офіційного витребування документальних матеріалів (копій) правоохоронні органи мають можливість отримувати їх (ознайомлюватися) й шляхом проведення негласних оперативно-розшукових заходів відповідно до положень ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», а також в ході досудового розслідування кримінальних правопорушень, згідно з домінантами КПК України шляхом здійснення негласних слідчих (розшукових) дій.

Що стосується офіційного витребування правоохоронними органами документів, що містять комерційну таємницю, то підприємці зобов’язані їх надавати тільки на підставі дозволу (ухвали) слідчого судді, суду.

Але, звертаю увагу читачів на наступне. З наданими до правоохоронних органів матеріалів має можливість ознайомитися значана кількість осіб. Це є ризиком для витоку конфіденційної інформації, що, нажаль, підтверджує практика. Результат – несанкціоноване її використання та нанесення бізнесу значної матеріальної шкоди.

Отже особи, з вини яких стався виток інформації, мають відповідати за законом. Але що в результаті?

Практика свідчить, що така відповідальність, як правило, не настає, оскільки детально не регламентована і не передбачена відповідними законодавчими актами. З цього приводу хочу висловити власну позицію.

Державі потрібен Закон України «Про комерційну таємницю», в якому, серед інших норм, слід грунтовно відобразити обов’язки й відповідальність за розголошення (виток, втрату) комерційної таємниці юридичних й фізичних осіб, включаючи посадових осіб правоохоронних, контролюючих та інших органів, які мають (мали) доступ до такої таємниці.

Зауважу про те, що в Україні у 2004-2005 роках були спроби прийняти такий Закон, а в 2008 році розпорядженням КМУ від 05.11.2008 № 1404 було схвалено концепцію щодо проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю». Однак, резульату й досі немає. Усі ці законопроекти з різних причин були повернуті на доопрацювання.

Незважаючи на наведене, хочу підкреслити. Суб’єкти господарювання повинні використовувати положення чинних нормативно-правових актів, які стосуються захисту комерційної таємниці, та отримувати правову допомогу з боку експертів і фахівців.

Наразі зазначене питання широко обговорюється, тривають дискусії у наукових і експертних колах. Які ідеї висловлюють фахівці, що вони пропонують? Не завадило б їх почути.

Своєю сататтею запрошую всіх небайдужих щодо проблеми до дискусії. Олександр З., експерт «SPF Expert»