COVID-19, бюджетний дефіцит плюс «офшоризація» всієї країни. Чи вчасною є чергова податкова реформа?

Суть цих переконань аргументується нагальністю потреб лібералізації податкового законодавства, запровадження податку на виведений капітал (далі – ПнВК), проведення амністії тих самих капіталів і перетворення України на «європейський офшор». Але не всі економісти згодні з цим, а їхні сумніви стали причиною дискусій навколо даної проблеми.

Але мова не про це. Вона про сутність і наслідки для бізнесу та звичайних громадян від впровадження цих рішень. Тобто, яку це може нести небезпеку для платників податків, адже вочевидь ми бачимо нерозуміння владними колами того, що потрібно робити з економікою та податковою системою країни, окремих її регіонів. Останній доказом є неготовність Уряду до розв’язання економічних проблем на Сході України. А саме, знайти кошти у бюджеті не тільки на завдання щодо реінтеграції непідконтрольних територій Донбасу, але й на розвиток його контрольованої частини. Адже, у 2021 році, як відзначають ЗМІ, українська скарбниця не готова до таких витрат, оскільки можливості держбюджету обмежені через глобальну економічну кризу і пандемію.

І тому звучить проста порада у противагу спробі шляхом залучення економістів і експертів високого рівня все ж таки знайти ефективне рішення з цього приводу. А саме, у наступному році завдання щодо пошуку додаткових коштів для відновлення підконтрольних Києву районів, які межують з лінією дотику на Сході України, перекласти на плечі приватного капіталу. І головне, розглядається можливість введення на Донбасі, а згодом і по всій країні, вільної економічної зони.

Отже така порада – це ніщо інше, як звичайний популізм і спроба дистанціюватися від проблеми.

Тепер стосовно пропозиції щодо лібералізації податкового законодавства. Справа у тому, що подібні поради у частині подолання податкової дискреції звучать впродовж останніх 30 років, а економіка країни практично зруйнована. От тільки зараз більшість країн світу, в час кризи і пандемії, вирішують ці складні проблемні питання, а ми, нажаль, з нею чомусь продовжуємо боротися.

З приводу славнозвісного ПнВК хочу висловити свою власну думку. Аргументи з обох боків відомі. Лише підкреслю, що коли не буде бюджету, то не буде й держави. В економічній науці, як і у багатьох гуманітарних науках, багато всілякого сміття у вигляді “експертних” думок. Але розумні висновки є. Від себе додам, що, якщо є дві альтернативи – “платити/не платити” податок, то самий раціональний бізнесмен завжди обиратиме другий варіант. Решта – маніпуляції та лірика для недосвідчених щодо цього питання. Отже – «платити».

Явно нереальною нині, у період кризи, виглядає рекомендація щодо здійснення амністії капіталів. З цього приводу також достатньо зламано списів, ідея, можливо, хороша, але точно не на часі. Ситуація і кон’юнктура не ті. Не можу собі уявити жодного підприємця, який з доброї волі в кризу завів би свої капітали в Україну. Особливо смішно це виглядає після прийняття банківського, так званого «антиколомойського» закону, який самі ж депутати, які за нього голосували, визнають неконституційним і таким, що порушує фундаментальні засади ринкової економіки – недоторканність права на власність. Щоправда, інше питання, як ця власність була набута і як використовувалася, але тут мова не про це. За слабкої влади та безпорадності численних антикорупційних інституцій цією чудовою можливістю амністії можуть скористатися корупціонери та ділки, до яких мають бути запитання в правоохоронних органів. Жодні уловлювачі тут не допоможуть, а нечисті на руку люди індульгенцію отримають. Повторюсь, ідея гарна, але достатніх умов для її ефективної реалізації не бачу.

Тепер з приводу перетворення України на «європейський офшор». Слід пам’ятати, що перетворити Україну на офшор дійсно можливо в прямому розумінні цього поняття. Адже що таке офшор? Це, як правило, недоброзичлива податкова конкуренція з усіма можливими санкціями і наслідками з боку міжнародних інституцій. Тому, говорячи про офшор як про перспективу, слід розуміти наслідки, які з цього випливають. Якщо саме це наш вибір, то поясніть пересічним громадянам, а не лише зацікавленим підприємцям, усі наслідки від пропонуємих рішень, а не лише ті, що малює уява. До речі, всі наші інвестори з Британських Віргінських Островів, Панами та Кіпру відомі поіменно. Необхідно знайти дієві важелі впливу на них і, насамперед, без «офшоризації» всієї країни. Цих “наших” і в Україні складно змусити платити податки, а мова йде про те, щоб вони повернули все, що “нажито непосильною працею”, до країни з-за океану.

Тому зараз, коли ми опинилися сам на сам зі своїми проблемами, настав час жити своїм розумом, потребами і реальними проблемами країни, а головне, жити категоріями жорстких реалій, а не утопічних мрій хоч у середньостроковій, хоч у довгостроковій перспективі. Дійсно, настав час для реформи, але продуманої, прорахованої та послідовної, з розумінням того, звідки ми стартуємо та куди йдемо. Адже епідемія просто до фантастичного рівня підвищила в очах людей цінність суспільних благ. Перш за все медицини, освіти, науки, безпеки! А на це, панове реформатори і радники, потрібні податки. Не буде податків, нічого цього не буде!

Діагноз у нас складний, але виліковний. Абсолютна більшість вітчизняних і міжнародних економістів сходяться на думці, що основні проблеми вітчизняної економіки криються в її структурній деформації, що виражається деіндустріалізацією, втратою наукового і технологічного потенціалу, збільшенням виробництва сировини, низькою енергоефективністю економіки.

З огляду на це основна мета податкової реформи в Україні полягає у сприянні структурній трансформації економіки з допомогою податкових механізмів, у тому числі й шляхом детінізації та більш справедливого перерозподілу податкового навантаження між платниками податків. При цьому такий підхід узгоджується також із пріоритетами податкової політики, рекомендованими експертами для країн ЄС: стимулювання інвестицій; підвищення ефективності податкового адміністрування та податкової визначеності; створення робочих місць; зменшення нерівності та, нарешті, підвищення добровільності сплати податків.

Основне завдання – здійснити податкову реструктуризацію в такий спосіб, аби завдати найменшої шкоди доходам державного бюджету і стимулам до праці та інвестицій. Нажаль, готового рішення немає, все потрібно ретельно вивчати, обговорювати, а головне, прораховувати. Адже потрібно здійснити загальний перерозподіл податкового навантаження шляхом застосування всього переліку податків, їх елементів (платники, об’єкти, база, пільги, ставки тощо), а не грубими діями, ставлячи під загрозу доходи бюджету, скасовуючи одні податки та впроваджуючи невідомо що. Хочу нагадати, що ознака здорової податкової політики – стабільність податкової системи під час кризи.

Наразі ж формування найменш шкідливої для економічного зростання податкової системи – основна передумова для відновлення економічного зростання, поступової детінізації економіки і повернення країни на шлях цивілізованого поступу. Ось над чим треба працювати експертам і економістам.

Готовий до відповідей на Ваші запитання. Константин Швабій, професор, експерт «Growford Institute»