Дієві інструменти політики розвитку національного виробника. Які вони?

Деіндустріалізація й депопуляція – найбільші проблеми та виклики для економіки України. Відзначають це вітчизняні й світові експерти, доказовою базою виступають офіційна статистика та результати наукових досліджень.

І ще одне. Впродовж останніх років відбувається серйозне падіння промислового виробництва. І, головне, що турбує, то це відсутність передумов для призупинення цього негативного процесу.

Одними з основних чинників різкого падіння промисловості є конфлікт на Сході України та пандемія, які призвели до руйнування виробничих потужностей, транспортної інфраструктури, розриву виробничих ланцюгів, зміни структури виробництва внаслідок переорієнтації ринків збуту, скорочення внутрішнього споживання, переорієнтація з виробництва готової продукції на виробництво комплектуючих товарів.

Так, за висновками експертів, тільки в галузі машинобудування обсяги виробництва скоротились на 18%, експорт товарів – на 6.2%, частка готової продукції в експорті знизилась у 2 рази, доходи від реалізації готової продукції на зовнішніх ринках впали на 65%.

Отже, що робити?

Світовий досвід і науковці стверджують, що одним із можливих та дієвих інструментів розвитку виробництва є встановлення вимог певного рівня локалізації в публічних закупівлях. Адже останнім часом ми спостерігаємо, як національний виробник програє іноземному, що призводить не лише до негативних економічних, а й соціальних наслідків: втрачені робочі місця, професійні навички й компетенції, високий рівень трудової міграції і, що найбільш критично, це кваліфікованих працівників.

Наприклад. Протягом останніх років є сталою тенденція зменшення рівня локалізації в галузі машинобудування. Частка українських комплектуючих і витрат в собівартості для виробництва кінцевого продукту в багатьох галузях машинобудування суттєво скорочується.

Враховуючи таку динаміку, науковці підрахували, яким буде приріст ВВП у випадку хоча б незначного (до 10%) збільшення рівня локалізації в галузі машинобудування. Економічний ефект з урахуванням оцінок мультиплікаторів зворотного й прямого впливу відповідно на сукупний попит та пропозицію вітчизняної економіки, буде складати 0.5% приросту ВВП протягом одного року.

Це небагато, але оцінювати такий ефект потрібно не лише з економічної точки зору, але й з соціальної. Зокрема, у вигляді створених робочих місць, приросту людського капіталу, трансферу технологій тощо!

На останок. Передбачаючи критику з боку опонентів політики підтримки національного виробника та прихильників вільної конкуренції, статтю хочу завершити цитатою Макіавеллі, який в свій час зазначив, що в історії нема нічого правильного саме собою, але все – зважаючи на обставини. Соціальні структури настільки складні та рухомі, що те, що вчора було злом, сьогодні перетворюється на благо. І та сама обставина, яка вбиває одне суспільство на певному історичному етапі, може привести до розквіту іншого!

Більш детально читайте на LB.ua, «Політика розвитку національного виробника».

Не завадило б почути думки інших фахівців і експертів. Готовий до діалогу.

 

Костянтин Швабій, професор,

експерт «Growford Institute»