Доходи заробітчан і податковий «комплаєнс» (продовження)

Згідно з чинним законодавством об’єктом оподаткування податкового резидента України є дохід з джерела походження як в Україні, так і за її межами. Іноземні доходи мають бути включені до загального річного оподатковуваного доходу платника податків і вказані в його річній податковій декларації. Зазвичай, країна джерела походження доходу має пріоритет щодо оподаткування такого доходу. Так, якщо іноземний дохід був оподаткований у країні джерела виплати доходу, то податок в Україні має бути зменшений на суму відповідного іноземного податку у річній податковій декларації про доходи фізичної особи (п. 170.11.2 Податкового Кодексу України, далі – ПКУ).

Наприклад, якщо в Польщі ефективна ставка податку на доходи фізичної особи становила 18%, то в Україні доплачувати податок на доходи фізичних осіб з доходу, одержаного в Польщі, не доведеться. Однак, для отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України, платник зобов’язаний одержати від уповноваженого державного органу країни, де отримується такий дохід, довідку про суму сплаченого податку, а також про базу та об’єкт оподаткування. Ця довідка підлягає легалізації у відповідній країні для уникнення подвійного оподаткування (п. 13.5 ст. 13 ПКУ).

Але є проблема. По-перше, не всі країни надають таку довідку. Офіційне підтвердження сплати податку за кордоном у належному форматі можна отримати в Чехії, Угорщині, Словаччині, Польщі, Туреччині, Бельгії. Як правило, їх надають іноземні податкові органи за допомогою податкових консультантів цих країн, послуги яких є недешевими.

По-друге, чимало випадків отримання документів зі значною затримкою термінів (до кількох років), що стає причиною несвоєчасного декларування фізичними особами своїх доходів в Україні.

По-третє, податкові органи багатьох країн (Італія, Іспанія, Німеччина, Велика Британія, США, Швейцарія тощо) взагалі не видають необхідного документа (він не передбачений законодавством) або видають його лише як електронну довідку, формат якої не відповідає вимогам ПКУ.

Отже мій висновок! Незважаючи на приєднання України до міжнародних правових норм щодо уникнення подвійного оподаткування, чинне законодавство до кінця не узгоджене, що і є головною причиною подвійного оподаткування наших громадян. Що я пропоную?

По-перше, у країнах ЄС давно запроваджено електронне адміністрування податків, а їх фіскальні органи видають платникам податків і приймають від них електронні довідки. Також, для заліку податків та уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних осіб вони приймають копії іноземних податкових декларацій фізичних осіб і довідки про іноземну заробітну плату, як достатнє підтвердження оподатковуваного доходу та сплаченого іноземного податку. Отже, доцільно дотримуватися такого ж підходу в Україні та, відповідно, внести зміни до п. 13.5 ст. 13 ПКУ і забезпечити платникам податків можливість легко і без додаткових витрат коштів підтвердити оподаткування своїх доходів за кордоном. ДФС повинна отримати право приймати значно більший перелік документів від фізичних осіб для підтвердження сплати податку за кордоном (копії іноземної податкової декларації, банківські виписки про сплату податків, довідки про заробітну плату та сплачений іноземний податок, видані іноземним роботодавцем, електронні довідки про сплату податків, іноземні податкові повідомлення тощо).

По-друге, прогнозую випадки, коли відсутні підстави для зменшення платнику податкового зобов’язання в Україні на суму податку, сплаченого за кордоном, через відсутність чинного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Тому пропонував би переглянути положення п. 170.11.2 ПКУ, враховуючи, що законодавство багатьох країн (наприклад Польщі) дозволяє запобігти подвійному оподаткуванню доходів фізичних осіб навіть за відсутності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

По-третє, Уряд активно ініціює зміни по лінії оподаткування фізичних осіб. У разі запровадження одноразового декларування активів фізичних осіб і впровадження автоматичного обміну фінансовою інформацією, актуальним стане питання забезпечення максимально простого механізму підтвердження податків, сплачених за кордоном. Нещодавно запроваджений у країнах ЄС автоматичний обмін фінансовою інформацією передбачає, зокрема, надання податковим органам інформації про надходження на банківські рахунки фізичних осіб і про залишки на рахунках на кінець звітного року. При цьому, інформація про сплату податків фізичними особами не надається в автоматичному режимі. Тому важливо створити в Україні механізм підтвердження сплати податку за кордоном, який був би зручним як для податкових органів, так і для платників податків.