Фінмоніторинг, нові правила у 2021 році. Що очікує бізнес?

Початок року відзначився не тільки несподіваними “форс мажорами”, але й «новаціями». Одна з них – вступ в силу змін до Закону № 361-ІХ, які відобразились у новому положенні НБУ “Про здійснення банками фінансового моніторингу”.

Про що мова?

Головна мета – це спроба наблизити чинне законодавство й практику функціонування банківської системи до вимог ЄС. Перейнято головні підходи у сфері протидії відмиванню коштів та здійснення фінансового моніторингу. Зауважу, що ще зарано говорити про кардинальні зміни у цій сфері, але, вочевидь, синхронізація нашого законодавства з міжнародним розкриває для бізнесу додаткові можливості здійснювати міжнародну економічну діяльність.

Що несуть ці зміни для бізнесу?

Нові підходи не варто розглядати як “закручування гайок”, що може здаватися на перший погляд для клієнтів банків. Адже бізнес вже зіштовхнувся з незвичною для них вибагливістю при відкритті нових рахунків, поповненні статутного капіталу, здійсненні платежів.

Зауважу, що запровадження будь-яких нововведень в наших реаліях іноді завершується сюрпризами. В теорії, ідея цього підходу в тому, аби клієнт банку, де він довгий час обслуговується, не переймався надвеликими вимогами щодо його моніторингу. Іншими словами, на початку відносин «банк-клієнт» фінустанова здійснює максимальне вивчення операцій свого клієнта. Але чим далі, тим більш лояльним стає ставлення банку щодо цього клієнта в рамках звичної для обох сторін діяльності.

Отже, повторюся, в теорії це виглядає заманливо. Та на практиці призводить до значного ускладнення при відкритті нових рахунків у банках. Непоодинокими є випадки відмови у відкритті за умови надання усіх документів, але через брак так званої «суттєвої інформації». Проблемою стає й вимога щодо встановлення кінцевих бенефіціарних власників бізнесу.

Вітчизняний бізнес не готовий до подібних викликів. Нові правила покладають на банк обов’язок не використовувати прямо інформацію з реєстрів, але зобов’язують проводити свій власний пошук, у тому числі, з відкритих джерел та інших реєстрів.

Ті, хто вже зіштовхнулися з даною ситуацією, знають, скільки чорного піару можна знайти таким шляхом щодо будь-якого бізнесу в Україні. У цих умовах логічними є запитання з боку учасників відносин «банк-клієнт».

Для одної із сторін відносин – що робити менеджеру банку з цією інформацією? Не враховувати знайдену інформацію про репутацію клієнта незважаючи на ризики, що вона несе? Звертатись до клієнта щодо спростування цих даних, інколи замовних його конкурентами? Цей шлях, зазвичай, призводить до погіршення відносин з клієнтом банку. Також, часто інформацію, яка отримана, спростувати або підтвердити документально неможливо. Спроба знайти відповіді через ЗМІ – також не вихід. Адже подібна практика додає простору для маневрів з боку конкурентів клієнта банку щодо розміщення у мережах неправдивої негативної інформації.

За наведених причин банки, як правило, не заглиблюються в питання  перевірки даних про клієнта дуже глибоко. Але, зрозуміло, це тільки до першого гучного факту настання відповідальності за порушення. А вони – трапляться!

Отже з застарілою практикою все є зрозумілим. Вона не підходить і несе масу ризиків для обох учасників відносин «банк-клієнт». Чи вирішують цю проблему нові підходи? Про це буде далі.

 

Луговий Станіслав, експерт, партнер адвокатського об’єднання «Юнімайндс»