Негласні слідчі дії, що дозволено й що заборонено? Відповідь адвоката

Негласні слідчі (розшукові) дії (далі – НСРД) спрямовані на розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів, регулюється нормами КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Але, чи зустрічаються випадки, коли ці дії правоохоронці використовують як інструмент для отримання доступу до комерційної таємниці? Наприклад, через опитування адвокатів, яким клієнти-бізнесмени довірили інформацію закритого характеру?

Практика свідчить про чисельні факти порушень процесуального оформлення дозволів і результатів НСРД. Отже, ряд коментарів з цього приводу.

Практикується, коли за рішенням слідчого або прокурора  здійснюються негласні слідчі дії без отримання відповідного дозволу на їх проведення. Непоодинокі випадки втручання у спілкування підозрюваних з родичами та адвокатами в слідчих ізоляторах та ізоляторах тимчасового тримання, а також під час побачень. Такі дії правоохоронних органів є незаконними.

Також, законодавець визначив виняткову умову, за якої НСРД можуть бути проведені за рішенням слідчого чи прокурора без дозволу слідчого судді. А саме, у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину       (ст. 250 КПК України). Судова практика свідчить про критичне ставлення суддів до результатів НСРД, як до доказів, отриманих з порушенням наведеної статті КПК у частині наявності умови виняткової невідкладності. У таких випадках суд оцінює не отримані за результатами НСРД дані, а законність їх проведення. І результати визнаються судом як неналежні та недопустимі докази.

Зустрічаються випадки, коли адвокату не пред’являється ухвала суду про надання дозволу на проведення НСРД. Причина – відсутність у представників сторони обвинувачення на момент відкриття матеріалів кримінального провадження розсекречених ухвал, на підставі яких були проведені негласні слідчі дії. Важливим є факт, чи зверталась сторона обвинувачення до суду з клопотанням про скасування грифу секретності з ухвал про надання дозволу на проведення НСРД. Частими є випадки, коли суди не звертають уваги на те, що стороні захисту не були надані такі ухвали. Це порушує принцип змагальності сторін і усуває можливість оцінити результати НСРД на предмет їх допустимості як доказів, оскільки саме ухвали про надання дозволу є процесуальною підставою проведення НСРД.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо стадій кримінального провадження, на яких повинні бути відкриті стороні захисту ухвали, якими надано доступ на проведення НСРД. А саме, при ознайомленні в порядку ст. 290 КПК України або на стадії судового розгляду в суді першої інстанції. Такі висновки обумовлені неможливістю суду першої інстанції в повній мірі оцінити докази, набуті при проведенні НСРД, на предмет їх допустимості, оскільки суд не може оцінити процесуальні підстави їх проведення. Отже, такі факти є грубим порушенням права на захист, принципу змагальності та обов’язку повного й об’єктивного дослідження всіх доказів.

Підсумовуючи наведене, хочу наголосити. Проведення правоохоронцями НСРД без дозволу, ненадання  доступу до документів, на підставі яких цей дозвіл отримано, є неприпустимим. Це – позиція Верховного Суду України.

 

Марина Гаврилюк, адвокат,

керуючий партнер АО «ЮніМайндс»