ПДВ, куди йдуть кошти платників податків?

Якщо бути відвертим, то ПДВ – це найбільше «решето» у нашій системі оподаткування. Раніше я вже писав про те, чим він шкідливий для вітчизняної економіки. Однак, бажано додати нових аргументів. ПДВ має найбільші податкові розриви серед податків. Причина – це тема окремої дискусії. У статті ж обмежусь лише констатацією фактів.

Експерти Єврокомісії відмічають, що в останні роки податковий розрив з ПДВ по країнах ЄС в середньому складав 11% потенціальних податкових надходжень. Пандемія посилює зростання податкового розриву з ПДВ  через падіння доходів і купівельної спроможності громадян. І, згідно з висновками, у 2021 році очікується зростання цього показника до 13.7%. І. додам. За висновками науковців, величина податкового розриву залежить від рівня середнього доходу громадян. Чим менший цей дохід, тим більше податковий розрив.

Отже зрозуміло, що нас очікує й у цьому році. Адже розмір податкового розриву, який було наведено вище, у нашому випадку є досить скромним. Цілком очевидно, що значна частина коштів, що спрямовані на споживання, не стають об’єктом оподаткування, тому величина податкового розриву ПДВ на рівні 30% потенціальних податкових надходжень для України є абсолютно реальною оцінкою. За даними 2019 року, наші оцінки розриву ПДВ, що отримані на основі порівняння даних ДПС і міжгалузевого балансу Держстату, становлять 25.6% потенціальних податкових надходжень, або 4.5 млрд євро. Висновок один – цей космічний розрив спричинений фінансовою корупцією, що призводить до економічної кризи з усіма її негативними наслідками.

Є закономірність, яку підтверджено у дослідженні експертів Єврокомісії на основі емпіричних даних по 31 країні світу. Чим бідніше країна, тим більший розрив з ПДВ. І, відповідно, чим бідніший споживач, тим більше в структурі його споживання займають місце товари й послуги, з яких податки не сплачуються. Головні причини – поширення контрабанди, тіньових виробництв, видача зарплатні у «конвертах» тощо.

З огляду на це, не буду витрачати час на нагадування, яким є рівень доходу громадян в Україні у порівнянні з країнами ЄС, як така розбіжність зростає у часі та що це означає для держбюджету.

Те, що ПДВ – це решето, засвідчують офіційні статистичні дані ДПС України, які слід тільки розглядати не в динаміці, а в порівнянні з іншими офіційними показниками самої ДПС і Держстату. Так, податкова ефективність ПДВ у розрізі галузей КВЕД змінюється в досить широкому діапазоні. І, чим більше база оподаткування в окремій галузі, тим меншою є податкова ефективність ПДВ. Я таке може бути? Як на мене, такої високої диференціації податкової ефективності за галузями взагалі не має бути. І, оскільки структура економіки є повільною для змін у коротко- і середньостроковому періодах, то мушу вас запевнити, що у 2021 році картина кардинально не зміниться.

ПДВ добре працює у розвинутих країнах. Він ефективний там, де держава впливає на перебіг соціально-економічних процесів і успішно коригує провали ринку. ПДВ – поганий фіскальний інструмент, «решето» для економіки країни, де є великий тіньовий сектор, реальні доходи населення падають, нерівність за доходами зростає, кількість населення, в тому числі працюючого, скорочується, роками триває процес деіндустріалізації.

 

 

 

Очевидно, що межу прийнятного в податковій сфері регулює не держава, нехай навіть і демократична, а суспільство, платники податків. Це реалії. Врешті-решт, хоч би які прогресивні податкові закони не приймалися, лише суспільство визначає ступінь їх легітимності, що згодом проявляється в рівні його добровільності щодо сплати податків і розміру тіньового сектора економіки. Цей важливий нюанс, як правило, випадає з поля зору урядовців. Для них важливі сухі цифри. Це потрібно визнати як даність і від цього відштовхуватися у подальшому. А що потрібно робити, аби це змінити, то це питання іншої дискусії!

 

Костянтин Швабій

професор, експерт «Growford Institute»