ПДВ-реформа, вона для всіх і без винятків. Але, як саме?

Податки забезпечують необхідний обсяг надходжень державного бюджету для фінансування суспільних потреб і послуг. Але, будь-які зміни й новації, насамперед щодо ПДВ, повинні стосуватися не окремих сфер через ті чи інші обставини, а всього бізнесу у цілому.

Такої думки експерти, хоча й вони визнають, що знайти баланс дійсно дуже складно. Проте, здається, про їх поради геть забувають. У реальному житті цей баланс постійно прагнуть змістити у бік більшого оподаткування, аргументуючи це обіцянкою забезпечити суспільний добробут. І, через це маємо результат – розбалансуваний держбюджет, масштабність тіньової економіки, зниження у платників податкової свідомості й дисципліни, низьку якість суспільних послуг (пенсійне забезпечення, медицина, освіта, транспортна інфраструктура – все суспільне значуще, для чого, власне, податки й сплачуються).

Звісно, це не виправдання ні для платників, ні для держави, тож без взаємних поступок тут не обійтися. Яким бачиться вихід із ситуації, що склалася?

Упевнений, що розпочати потрібно з ПДВ, з найбільш впливовішого на економіку з усіх податків. Нагадаю, рік минув, як розпочалася боротьба зі «скрутками» з ПДВ, і зроблено чимало. Створено тимчасову слідчу комісію у Верховній Раді, спільними діями СБУ і ДПС усунуто помилки в роботі системи електронного адміністрування цього виду податку. У результаті, минулий рік завершено з високими надходженнями до бюджету. Проте, з об’єктивних причин, знизився ВВП і зросла інфляція, впала ділова активність.

Тому, не можна відкладати такий крок, як послаблення податкового тиску на економіку. І розпочати з найбільшого податку – ПДВ, зменшивши його до 15%. Це мінімальна і компромісна ставка, санкціонована директивою ЄС щодо ПДВ. Переваги від її запровадження, крім зменшення податкового тиску, суттєві.

По-перше, це ускладнює існування ганебної практики «скруток» і незаконного відшкодування сум податку з держбюджету. По-друге, усуває джерела фінансування корупції. По-третє, підвищує фіскальну ефективність податку. Так, у середньому в економіці показники податкової ефективності ПДВ, які оприлюднює ДПС, за останній рік зросли, проте розбіжність за галузями залишається високою. По-четверте, це відповідає політиці підтримки населення в умовах пандемії, яка прописана в усіх рекомендаціях експертів і світових інституцій. Адже на суму недоотриманих бюджетом коштів збільшується купівельна спроможність населення. І, по-п’яте, такий крок матиме позитивний психологічний вплив на платників податків, що підвищить рівень їх довіри і бажання чесно сплачувати податки.

Якщо скрізь самі переваги, то якими є мінуси від такого кроку? Основний ризик пов’язаний із зменшенням податкових надходжень. Адже 1% ПДВ буде коштувати бюджету 20-25 млрд грн. Проте, ці втрати швидко компенсуються. Як саме? Насамперед, за рахунок підвищення темпів зростання ВВП у розмірі 2-2.5% у додаток до очікуваного рівня приросту. Адже споживчі витрати населення є вагомим чинником економічного зростання.

Тому, на сьогодні концептуальний вибір, перед яким опинилась Україна у сфері оподаткування, є невеликим. Обрати можна лише з двох взаємовиключних альтернатив: або зменшити податкове навантаження і, як наслідок, створити умови для розвитку економіки, або, як і раніше, «закручувати гайки» і мати сталу тенденцію зростання тіньового і офшорного секторів. Аби податки сплачували всі, в повному обсязі й відповідно до чинного законодавства, потрібні дві умови. Це працююча економіка і адекватна система оподаткування. І раціональний вибір є очевидним – краще менше, але згодом більше, ніж більше, проте згодом… як завжди!

 

Костянтин Швабій

професор, експерт «Growford Institute»