Програма «Green Deal» вимагатиме від ЄС нової економічної політики в енергетиці. ЄС робить ставку і на Україну

Підстава – проголошена Євросоюзом у 2019 році програма «Green Deal» (“Європейський зелений курс”) – концепція перетворення Європи до 2050 року в перший кліматично нейтральний континент планети. Іншими словами – ЄС поставив перед собою завдання за 30 років здійснити декарбонізацію енергетики і в цілому економіки, відмовитися від шкідливих енергоносіїв (вугілля, нафти і природного газу) на користь відновлюваних джерела енергії (ВДЕ) і на вироблену за допомогою екологічних технологій сировину (“зелений” водень). За висновками експертів берлінського Фонду науки і політики (SWP), така масштабна мета вимагатиме не тільки величезних фінансових і технологічних, але й політичних зусиль, оскільки «Green Deal» охоплює весь європейський континент, а не тільки територію ЄС, уключаючи й Україну.

Серед майбутніх партнерів експерти «SWP» визнають і Україну, Казахстан і Узбекистан. Поки що Росія залишається найважливішим постачальником енергоресурсів до Євросоюзу, Україна – відіграє роль транзитної країни, а енергетика Казахстану та Узбекистану великого інтересу в Євросоюзі не викликає. Однак, уже найближчими часом в енергетичній співпраці з цими країнами і низкою інших держав повинні відбутися серйозні зміни: програма «Green Deal» вимагатиме від ЄС нової геополітики. Білорусь, яка будує АЕС з перспективою експортувати електроенергію в ЄС, нажаль, в умовах «нової ери» до цього списку не потрапляє. Стосовно ролі Росії, як постачальника енергоресурсів, експерти визнають і далі її стратегічне значення як партнера у вказаній сфері. За їх висновками, Росія є і залишиться важливою партнеркою в діалозі про технічні питання і про держрегулювання, адже вона визначає норми і стандарти в Євразійському економічному союзі (ЄАЕС). Традиційне постачання викопним паливом, особливо газом, залишиться під час трансформації важливим завданням. Водночас, пропонують розширити поняття енергетичної безпеки, поширивши його, зокрема, на електроенергію, водень і сировину для виробництва акумуляторних батарей, накопичувачів енергії та установок для виробництва енергії з відновлюваних джерел. Це потрібно, у першу чергу, щоб зацікавити Росію в більш зеленому майбутньому. Традиційна роль України – транзитна країна для природного газу, однак в майбутньому вона буде партнером з виробництва, транспортування та зберігання більш екологічних газів. Причому, не тільки і навіть не стільки російським природним газом, скільки українськими синтетичними газами, наприклад, “зеленим” воднем. До цього у 2025 році планується синхронізація електроенергетичних мереж України і континентальної Європи.

https://p.dw.com/p/3fgaP