Реформування податку на доходи фізосіб – це демагогія чи успіх?

Про що йде мова?

Річ у тому, що наразі Уряд на «піку» ініціатив щодо реформування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Мета – запровадження прогресивної шкали ставок ПДФО. Це повинно, принаймні суто теоретично, знизити навантаження на громадян з меншими доходами і збільшити для тих, хто отримує досить високі заробітні плати. Також оприлюднюються ініціативи «із серії» запровадження персональних і стандартних вирахувань. А саме, пропонують встановити розмір мінімального неоподатковуваного доходу для фізичних осіб з невеликим і середнім розміром місячного доходу, що дорівнюватиме розміру мінімальної заробітної плати.

Здається, що звичайним платникам податків потрібно радіти, адже народним обранцям нарешті хочеться справедливості та блага для громадян. Але, на мій погляд, радіти зарано. Адже є підстави для сумнів в обґрунтованості та продуманості пропонованих ініціатив. Думаю, що маємо черговий випадок саме непрофесійності, коли відсутність розуміння суті проблеми і напрямку руху у податковій сфері призводить до нескінченних експериментів методом навіть не проб, а виключно помилок. Спробую це довести.

По-перше, на відміну від ініціатив щодо запровадження прогресивної шкали ставок податку, одночасно інші передбачають, навпаки, поступове зменшення єдиної ставки ПДФО до 16% з 2023 року. І це при тому, що такі протилежні позиції пропонують одні і ті ж самі народні обранці. Ще можна зрозуміти, якби такі підходи попередньо активно обговорювалися в науковому середовищі, їм передувала експертна суперечка. Але, в нашому випадку, скоріше, йдеться про амбіції непрофесіоналів. Ситуація, як з відомої байки І. Крилова «Лебідь, щука і рак». Тому й маємо те, що маємо.

По-друге, і найголовніше. Мушу проінформувати реформаторів ПДФО, що зі шкалою цього податку ситуація набагато складніша, ніж із базою податку. Конкретні ставки та інтервали доходів, до яких вони застосовуються, потребують ретельних розрахунків. Але після ознайомлення з більшістю пропозицій, аргументація яких залишає бажати кращого, складається враження, що нічого, крім набору стандартних штампів, ці ініціативи не містять. Теорія оподаткування констатує, що інтервали доходів і конкретні величини ставок податку залежать від багатьох факторів. Головний з них – розподіл населення країни в цілому за величиною доходів. Лише маючи цей показник та інші базові чинники, наприклад такі, як необхідний обсяг бюджетних надходжень від сплати ПДФО та показник «Парето-розподілу», можна обрахувати середню ефективну ставку податку і найвищу, маржинальну. Під середню ефективну ставка податку, яка характеризує не нормативні величини навантаження, а реальні для основної частини отримувачів доходів, розуміючи приріст/зменшення їх щільності розподілу на конкретних інтервалах, можна підганяти конкретні величини проміжних ставок податку, починаючи з базової. Також слід враховувати і вплив такого фактору, як поведінковий ефект від зміни ставок податку. А, з цим у нас, враховуючи великий тіньовий сектор економіки, найскладніше. Попередні податкові експерименти це довели.

По-третє, не витримує критики аргументація цих ініціатив. Вважаю, що для України на першій сходинці має стояти критерій рівня детінізації економіки, а за іншими критеріями мають бути наведені і у відкритому доступі конкретні цифри, змодельовані сценарії розвитку подій, проведені розрахунки. На моїй пам’яті лише, нажаль, одна законодавча ініціатива останніх років відповідала такому підходу – щодо запровадження податку на виведений капітал.

По-четверте, пропозиція щодо перерозподілу податкового навантаження лише за одним податком є обмеженою, адже не враховує такий чинник, як загальна структура податкової системи включно з усіма альтернативними і спрощеними її варіантами, що спотворює її цілісність. Лише загальна структура податкової системи дає повну картину про розподіл податкового навантаження в економіці, який оцінюють мінімум за п’ятьома основними параметрами.
Але це тема для окремої та розлогої розмови. Упевнений, що точкові рішення нічого корисного привнести в нашу систему оподаткування не можуть

Висновки зробити потрібно всім. І, найголовніший, полягає у тому, що законодавчі ініціативи без попереднього її експертного опрацювання – це реформи заради реформ, які в апріорі не можуть бути результативними.

Здається, наші автори забули про це!

Константин Швабій, професор, експерт «Growford Institute»