Українське право на приватизацію землі. Судова практика оскарження неправомірних відмов у наданні відповіді

Отже, по-перше, які підстави для звернення до суду? Як правило, це:

  • відсутність розгляду органом Держгеокадастру заяви особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної або комунальної власності безоплатно у власність;
  • відмова в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

У першому випадку, в разі відсутності протягом одного місяця відповіді від земельного органу, вступає в силу право «мовчазної згоди». Іншими словами, автоматичне надання особі, яка звернулася з клопотанням, згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У разі другої підстави необхідно ураховувати наступне. У судовій практиці є випадки, коли відмова в наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою надана в неналежній формі (наприклад, у формі листа-відповіді). Це – підстава для задоволення позову про скасування такого рішення (http://reyestr.court.gov.ua/Review/92348107).

По-друге, як задовольняються позови? Судова практика розділяється на два види судових рішень:

  • Часткове задоволення позову (Держгеокадастр зобов’язується повторно розглянути заяву особи). Суд вказує, що дії земельного органу щодо розгляду заяви є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень і втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Однак, зазначає, що при повторному розгляді забороняється відмова особі з тих самих підстав, адже це буде вважатися неналежним виконанням судового рішення.
  • Повне задоволення позову (Держгеокадастр зобов’язується надати особі дозвіл на розробку проекту землеустрою).

Хочу підкреслити, що у більшості випадків підставою для скасування відмови в наданні дозволу та зобов’язання судом надати дозвіл є неналежна підстава відмови. Земельний кодекс України (ст. 118) передбачає вичерпний перелік для відмови, а незгода земельного органу за іншими підставами сприймається судами критично і тому суд застосовує зобов’язальні приписи до Держгеокадастру щодо надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою. Серед таких підстав: надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі; недоцільність виведення з оренди земель; негативний вплив на поповнення бюджету та на розвиток громади. Для прикладу, бажаючим пропоную переглянути судовий спір за справою № 320/5071/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86585793).

Але, трапляються і приклади відмови незважаючи на беззаперечне право кожного громадянина на отримання земельної ділянки у власність на підставі безоплатної приватизації. Яка причина?

По-перше, це стосується випадків, коли земельна ділянка належить до земель колективної власності (наприклад, акціонерно-пайового товариства закритого типу), що відповідає підставі для відмови, яка передбачена Земельним кодексом України. Отже суд відмовляє особам в задоволенні позову лише тоді, коли такі обставини зазначені у вмотивованій відмові відповідного компетентного органу. Цієї ж позиції дотримується і Верховний Суд (постанова від 06.06.2018 у справі № 816/1618/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/92332898).

По-друге, коли особа звертається із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки одного цільового призначення, а земельна ділянка має інше цільове призначення.

І, наприкінці, у разі недобросовісної поведінки з боку громадян, що полягає у спробі з їх боку повторно отримати земельну ділянку з одним і тим самим цільовим призначенням. У цьому контексті зазначу, що через недовершеність загальнодержавного обліку земельних ділянок, що отримані громадянами у власність у порядку безоплатної приватизації, не виключені випадки подвійного отримання однією і тією ж особою земельних ділянок з одним цільовим призначенням, але в різних областях. Але такі дії осіб містять склад кримінального правопорушення (шахрайство та незаконне заволодіння майном). Як наслідок, представники органів прокуратури звертаються в порядку цивільного судочинства до суду з позовом про визнання незаконними та скасування затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність.

Підсумовуючи викладене зазначу, що, виходячи з існуючої судової практики, в разі, якщо земельні ділянки є вільними, не перебувають під законодавчими заборонами, то неправомірні відмови органів влади не є перешкодою для отримання ділянок через суд.

 

Гаврилюк Марина, адвокат, адвокатського об’єднання «UNIMINDS»